гунути
ГУНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
1. Швидко, навально рушити в якомусь напрямі.
З усіх кутків так і гунули всі до гурту (Вас., II, 1959, 131);
Машини як гунули по степах, земля гуде (Ю. Янов., І, 1954, 222).
2. Важко, з шумом упасти.
Слідом гунула, одколовшись від берега, велика брила рудої землі (Кол., Терен.., 1959, 38);
Хлопець уже мчав до берега.. Зненацька він гунув кудись униз (Донч., II, 1956, 532).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гунути — гуну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гунути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Швидко, навально рушити в якомусь напрямі. 2》 Важко, з шумом упасти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гунути — див. бігти Словник синонімів Вусика
- гунути — БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- гунути — Гунути, -ну, -неш гл. 1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Зміев. у. Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Мкр. Г. 31. Собаки так і гунули, та вп'ять назад. О. 1861. V. 72. Словник української мови Грінченка