1. Орфографічний словник української мови

гунути

гуну́ти

дієслово доконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гунути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Швидко, навально рушити в якомусь напрямі. 2》 Важко, з шумом упасти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гунути — див. бігти Словник синонімів Вусика
  3. гунути — БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. гунути — ГУНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Швидко, навально рушити в якомусь напрямі. З усіх кутків так і гунули всі до гурту (Вас., II, 1959, 131); Машини як гунули по степах, земля гуде (Ю. Янов., І, 1954, 222). 2. Важко, з шумом упасти. Словник української мови в 11 томах
  5. гунути — Гунути, -ну, -неш гл. 1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Зміев. у. Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Мкр. Г. 31. Собаки так і гунули, та вп'ять назад. О. 1861. V. 72. Словник української мови Грінченка