1. Словник української мови в 11 томах

гурба

ГУРБА́, и́, ж., розм. Те саме, що юрба́.

Коли дивлюсь — ідуть якісь люди гурбою, і старі, й молоді, і дітвора (Вовчок, І, 1955, 8);

Заквакали жаби в болоті гурбою, Легесенька пара знялась над водою (Коцюб., І, 1955, 432).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гурба — гурба́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гурба — -и, ж., розм. Те саме, що юрба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гурба — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  4. гурба — НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал. Словник синонімів української мови
  5. гурба — Гурба, -би ж. = юрба. Вх. Зн. 12. Словник української мови Грінченка