гурток

ГУРТО́К, тка́, ч.

1. Зменш. до гурт¹.

Коло крамниці гурток людей — гаряче обмірковують справу (Вас., III, 1960, 325);

Вона прилучилася до гуртка людей, які стояли біля відчиненого вікна (Дмит., Наречена, 1959, 136);

Гуртки чорних овець шукають воріт своїх, за ними діти куряву збивають… (Стеф., II, 1953, 40).

2. Організація осіб, об’єднаних для спільної діяльності, спільних занять і т. ін.

[Милевський:] Зимою у нас був маленький драматичний гурток склався (Л. Укр., II, 1951, 73);

— Тетяна стала на роботу, на заводі. Вступила в більшовицький гурток (Юхвід, Оля, 1959, 176).