гусеня

ГУСЕНЯ́, я́ти, с. Пташа гуски.

[Старшина:] У наших бабів гуси ще тільки починають нестись, а в вас вже й гусенята повилуплювались (Кроп., II, 1958, 258);

Головний показник продуктивності гусей — це діловий вихід гусенят від гуски (Птахівн., 1955, 271);

*У порівн. Ріс хлопець сам, як гусеня на воді (Гончар, Таврія.., 1957, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гусеня — гусеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гусеня — -яти, с. Пташа гуски. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гусеня — Гусеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)