1. Словник української мови в 11 томах

давнина

ДАВНИНА́, и́, ж.

1. Давноминулі часи.

В Єгипті в давнину .. Жив цар преславний, сильний і багатий (Фр., XIII, 1954, 382);

Подивись у давнину, де з полком відважний Ігор виступає на війну (Уп., Вірші.., 1957, 170);

// Те, що стосується далекого минулого, що пригадується з минулого.

— Ми колись грали в академії комедії, та почали пригадувати з отцем Петром деяку давнину (Н.-Лев., III, 1956, 44).

Дале́ка (да́вня, си́ва і т. ін.) давнина́ — найдавніші, дуже давні віки (часи і т. ін.); старовина.

Давня то давнина, а наче вчора діялось (Вовчок, І, 1955, 49);

Уже в далеку давнину славився Дніпро своїм повноводдям, красою (Літ. газ., 6.XI 1952, 3);

Величезний старовинний вал, зведений в сиву давнину руками рабів.., зараз весь був начинений бетоном та сталлю (Гончар, Таврія.., 1957, 671);

У руських вже в глибоку давнину склалася сільськогосподарська культура (Іст. СРСР, І, 1956, 80).

2. Довгочасне існування чого-небудь.

Коло похилених воріт, що стояли поруч із стареньким будинком.., почорнілим од давнини, із темряви обізвався привітний молодий голос (Вас., II, 1959, 10);

На ньому піджак, куплений ще в Харкові на товкучці за приступну ціну, аж лиснів від давнини (Шиян, Гроза.., 1956, 506).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давнина — (минулі часи) давність, давнє, старовина, (родова тяглість) дідівщина, предківщина, (про події, пам'ятки) минувшина, старожитності, старосвітщина. Словник синонімів Полюги
  2. давнина — давнина – давність Давнина – давноминулі часи. Сива давнина, звичаї давнини. Давність – 1. Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чогось. Вікова давність, тисячорічна давність. 2. Довгочасне існування. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. давнина — давнина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. давнина — ДАВНИНА – ДАВНІСТЬ Давнина. Давноминулі часи: глибока давнина, глуха давнина, давня давнина, сива давнина, пам’ятки давнини, свідок давнини, від давнини, прийти з давнини, звичаї давнини, згадати давнину. Давність, -ності, ор. -ністю. Літературне слововживання
  5. давнина — <�далека> минувшина <�минуле>, сил. прадавнина, давня <�далека, сива> давнина, давні часи, дідівщина, предківщина, як ім. давноминуле; У ФР. старість <н. струх від давнини>; давність, стародавність; пор. СТАРОВИНА. Словник синонімів Караванського
  6. давнина — -и, ж. 1》 Давноминулі часи. || Те, що стосується далекого минулого, що пригадується з минулого. 2》 Довгочасне існування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. давнина — Вікодавність, давність, древність, задавнення, прадавнина, предковіччя, стародавність, старовина, старовинність Фразеологічні синоніми: давня давнина; сива давнина; сива сивина; сива старовина Словник синонімів Вусика
  8. давнина — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови
  9. давнина — Давнина́, -ни́, -ні́; вдавнину́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. давнина — Давнина́, -ни́ ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. давня давнина. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня?... Словник української мови Грінченка