1. Словник української мови в 11 томах

далебі

ДАЛЕБІ́, рідко ДАЛЕБІ́Г, невідм., розм. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін.

— Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою (Котл., І, 1952, 145);

Далебі, він сам себе не пізнавав (Гур., Новели, 1951, 56);

— Сьогодні до вас я з рабом чорношкірим. — Здобутий у турків? Красунь, далебіг (Бажан, Роки, 1957, 277);

// у знач. частки таки.

— Якби не оце створіння, я далебі заснув би під кущем, так сьогодні парно якось у повітрі (Коцюб., І, 1955, 209);

Далебі немає чого поспішати (Головко, II, 1957, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. далебі — далебі́ вставне слово незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. далебі — вст. сл. розм. Правду кажучи, справді. – Гей, давай, давай, батьку, переміни, Бо, далебі, загинем (пісня); – Я, далебі, в тім не виною, Що так роз’їхався з тобою (І.Котляревський). Літературне слововживання
  3. далебі — рідко далебіг, невідм., розм. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді (ж, бо), дійсно і т. ін. || у знач. частки таки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. далебі — Да́лебі, да́лебіг, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)