1. Словник української мови в 11 томах

данник

ДА́ННИК, а, ч. Той, хто сплачує данину (у 1 знач.).

Вони [князі] постійно прагнули збільшити данину, що викликало упертий опір данників (Нариси стар іст. УРСР, 1957, 387);

Половина присутніх тут або була пограбована ним [бандитом], або стала його довічними данниками (Смолич, V, 1959, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. данник — да́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. данник — -а, ч. Той, хто сплачує данину (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови