дар
ДАР, у, ч., уроч.
1. Те, що підноситься, жертвується; подарунок.
Дар — не купля: не гудять, а хвалять (Укр.. присл.., 1955, 282);
Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Н.-Лев., II, 1956, 424);
*Образно. Земля — найбагатший дар природи. Земля — це хліб і достаток (Чорн., Визвол. земля, 1950, 37);
*У порівн. Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар (Гончар, Земля.., 1947, 82).
Прино́сити (принести́) в дар — дарувати.
І потім в дар тобі приносять З пожару вкрадений покров!!.. (Шевч., І, 1951, 328);
Нехай той день оживить в пам’яті людській Ваші [І. О. Білоусова] заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія — Т. Шевченка (Коцюб., III, 1956, 395).
2. Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант.
Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам’яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Фр., III, 1950, 29);
Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (Рильський, III, 1955, 244);
Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Гур., Життя.., 1954, 298).
Дар мо́ви (сло́ва):
а) здатність говорити взагалі.
Найбільш вражінь [вражень] дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять (Коцюб., III, 1956, 147);
Йому скривило щелепу, пом’яло всього, а найгірше — він втратив дар мови (Гончар, Людина.., 1960, 196);
б) висока культура мови, здатність красномовно говорити; красномовство.
Виходить сухо, педантично, книжно… Здається, я на сей раз втеряла [втратила] всякий дар слова (Л. Укр., V, 1956, 345).
3. перев. мн., церк. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння.
— Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде (Вовчок, VI, 1956, 225);
Християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Л. Укр., II, 1951, 482).
Значення в інших словниках
- дар — дар іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири да́ри Орфографічний словник української мови
- дар — ДАРУНОК, подарунок, даровання, презент, р. даровизна; (богам) пожертва, принос, даток; П. хист, кебета, талант, здібності, обдаровання; (Божий) цер. причастя, дара; ДАРИ |даро|приноси, дароприносини. Словник синонімів Караванського
- дар — -у, ч., уроч. 1》 Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Приносити в дар. 2》 Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Дар божий — талант. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дар — Від панів дари, надійся кари. За панщини народ недовіряв своїм панам, коли ті обдаровували його. Забери собі свої дари, бо ти мені не до пари. Говорить дівчина парубкові, з яким зриває. Хто дає дарунки, тому відчиняють двері. Підкупством мож осягнути ціль. Приповідки або українсько-народня філософія
- дар — I дарівщина, даровизна, дарунок, даруночок, подарунок, подаруночок, пожертва, пожертвування Фразеологічні синоніми: Божий дар; дар природи; святі дари Приповідки: Дар — не купля: не гудять, а хвалять II див. талант Словник синонімів Вусика
- дар — відрізни́ти Бо́жий дар від яє́чні, перев. зі сл. могти́, вмі́ти і под., зневажл. Розбиратися в чому-небудь. Більше Паршецький не слухав високого гостя.. Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Фразеологічний словник української мови
- дар — ПОДАРУ́НОК (подарована річ, гроші тощо), ДАРУ́НОК, ДАРОВИ́ЗНА розм., ДАРІВЩИНА розм., ПРИНО́СИНИ розм., ПРИНО́С розм., ДАР уроч., ПІДНО́ШЕННЯ заст., ПІДНО́С заст., РАЛЕ́ЦЬ заст., ПРЕЗЕ́НТ заст., розм., БАКШИ́Ш заст., розм., ПАЙДА діал. Словник синонімів української мови
- дар — Дар, да́ру; дари́, дарі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дар — Дар, -ру м. 1) Даръ, даяніе. Ні дар, ні купля. Ном. № 7619. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Чуб. ІІІ. 39. Виймив дари та й роздав. Федьк. Пов. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Єв. Л. XI. 13. божий дар. Св. Причастіе. Словник української мови Грінченка