1. Словник синонімів Караванського

дар

ДАРУНОК, подарунок, даровання, презент, р. даровизна; (богам) пожертва, принос, даток; П. хист, кебета, талант, здібності, обдаровання; (Божий) цер. причастя, дара; ДАРИ |даро|приноси, дароприносини.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дар — дар іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири да́ри Орфографічний словник української мови
  2. дар — -у, ч., уроч. 1》 Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Приносити в дар. 2》 Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Дар божий — талант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дар — Від панів дари, надійся кари. За панщини народ недовіряв своїм панам, коли ті обдаровували його. Забери собі свої дари, бо ти мені не до пари. Говорить дівчина парубкові, з яким зриває. Хто дає дарунки, тому відчиняють двері. Підкупством мож осягнути ціль. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. дар — I дарівщина, даровизна, дарунок, даруночок, подарунок, подаруночок, пожертва, пожертвування Фразеологічні синоніми: Божий дар; дар природи; святі дари Приповідки: Дар — не купля: не гудять, а хвалять II див. талант Словник синонімів Вусика
  5. дар — відрізни́ти Бо́жий дар від яє́чні, перев. зі сл. могти́, вмі́ти і под., зневажл. Розбиратися в чому-небудь. Більше Паршецький не слухав високого гостя.. Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Фразеологічний словник української мови
  6. дар — ПОДАРУ́НОК (подарована річ, гроші тощо), ДАРУ́НОК, ДАРОВИ́ЗНА розм., ДАРІВЩИНА розм., ПРИНО́СИНИ розм., ПРИНО́С розм., ДАР уроч., ПІДНО́ШЕННЯ заст., ПІДНО́С заст., РАЛЕ́ЦЬ заст., ПРЕЗЕ́НТ заст., розм., БАКШИ́Ш заст., розм., ПАЙДА діал. Словник синонімів української мови
  7. дар — Дар, да́ру; дари́, дарі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дар — ДАР, у, ч., уроч. 1. Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Дар — не купля: не гудять, а хвалять (Укр.. присл.., 1955, 282); Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Н.-Лев., II, 1956, 424); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. дар — Дар, -ру м. 1) Даръ, даяніе. Ні дар, ні купля. Ном. № 7619. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Чуб. ІІІ. 39. Виймив дари та й роздав. Федьк. Пов. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Єв. Л. XI. 13. божий дар. Св. Причастіе. Словник української мови Грінченка