дарма
ДА́РМА див. дарма́.
ДАРМА́, рідко ДА́РМА, ДА́РМО.
1. присл. Те саме, що даре́мно.
Сирітська сльоза не капає дарма (Укр.. присл.., 1955, 137);
Дарма щоніч дівчинонька Його виглядає (Шевч., 1,1951, 4);
Хоч ти не геній — не біда. Дарма ніщо не пропада, Працюй — і слід твій не загине! (Черн., Поезії, 1959, 143);
Щоб часом дармо не блудить, чужого розуму питайся (Номис, 1864, .№ 6120);
— Пан наш був,.. мов звір той, лютий, — лиш чоловіком дармо звавсь (Фр., XIII, 1954, 108);
// Безплатно, даром.
— Така хіба воля небесна була, щоб кмет [кметь] їв свій хліб тільки в поті чола, а пан їв і дарма й за гроші? (Л. Укр., І, 1951, 439).
2. у знач. присудк. сл., розм. Все одно, однаково, байдуже, неважливо.
Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою (Шевч., II, 1953, 283);
Трохим здивувався трошки, .. а опісля і дарма (Кв.-Осн., II, 1956, 403);
А що .. чавкає в драних чоботях — дарма: ось і відпочине, і онучі просушить (Головко, II, 1957, 179);
// Непотрібний хто-, що-небудь.
Тепер йому дарма і Кубраківна, чи тут вона, чи де, а давай мерщій допитуватись про свою [дівчину] (Кв.-Осн., II, 1956, 32);
[Любов:] Серце кришталеве, золоте кохання, Дарма залицяння (Л. Укр., II, 1951, 63);
// Немає діла кому-небудь до когось, чогось.
А сволок — все йому байдуже, Усе дарма́, чого тужить? І не турбується він дуже — Заліз під стелю та й лежить (Гл., Вибр., 1957, 276);
А до людей — то нам дарма! (Мирний, V, 1955, 368);
// з інфін. Зайво, не варто, годі.
Мати терпіла та плакала мовчки; дармо було озиватися до Котрі… (Вовчок, І, 1955, 226);
— Із полону Ігор, бранець головний, Втік на Русь, дарма й шукати (Фр., XIII, 1954, 374).
3. у сполуч. з що. Уживається у знач. байдуже що, нічого що, хоч і.
Дарма що з личенька спала, а справдешня козачка! (Вовчок, І, 1956, 344);
Противник, дарма що обважнів на панських харчах, був ще небезпечний (Гончар, Таврія.., 1957, 323).
4. у знач. присудк. сл. Гаразд, хай.
Був собі колись-то якийсь-то маляр… ось на умі мотається, як його звали, та не згадаю… Ну, дарма; маляр та й маляр (Кв.-Осн., II, 1956, 5);
Старої пані бахур сивий Окрав той крам. Розлив те пиво. Пустив покриткою… Дарма. Минуло, годі… недола́ду Тепер і згадувать (Шевч., II, 1953, 64).
Значення в інших словниках
- дарма — дарма́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- дарма — пр., даремно, даремне, марно, по-дурному, надаремно, ур. всує; (пропасти) нізащо, ні за цапову душу, ні за понюх табаки; (без грошей) дурно, даром, задурно, задарма, безплатно, безкоштовно; (без наслідків) як об стіну горохом, як пугою по воді; У ФР. Словник синонімів Караванського
- дарма — рідко дарма, дармо. 1》 присл. Те саме, що даремно. || Безплатно, даром. 2》 у знач. присудк. сл., розм. Все одно, однаково, байдуже, неважливо. || Непотрібний хто-, що-небудь. || Немає діла кому-небудь до когось, чогось. || з інфін. Зайве, не варто, годі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дарма — Дарма, верба, що груш нема, аби зеленіла. Іронія з дурня. Приповідки або українсько-народня філософія
- дарма — див. даремно; даром Словник синонімів Вусика
- дарма — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- дарма — Дарма́, да́ром, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дарма — Дарма нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. Ком. II. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. Ном. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль. Ном. № 809. Словник української мови Грінченка