1. Словник української мови в 11 томах

датування

ДАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. датува́ти.

Більшість фольклористів не вели точного датування і паспортизації своїх записів (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. датування — датува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. датування — -я, с. Дія за знач. датувати. Датування монети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. датування — Датува́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. датування — рос. датирование зазначення у документах дати їх складання, прийняття, затвердження. Eкономічна енциклопедія