1. Словник української мови в 11 томах

датувати

ДАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Ставити дату на чому-небудь.

10 вересня датовано останню радіограму від капітана «Лахтака» (Трубл., І, 1955, 309);

// Установлювати дату якої-небудь події, документа.

Пам’ятки усатівського типу слід датувати кінцем III — самим початком II тисячоліття до н. е. (Ар-хеол., VIII, 1953, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. датувати — датува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. датувати — [датуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. датувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Ставити дату на чому-небудь. || Установлювати дату якої-небудь події, документа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. датувати — Датува́ти, -ту́ю, -ту́єш, -ту́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. датувати — Датува́ти, -ту́ю, -єш гл. Датировать. Словник української мови Грінченка