дбайливо

ДБАЙЛИ́ВО. Присл. до дбайли́вий.

То здається, що вона всміхається і дбайливо поспішається та клопочеться, то знов здається, що душить її якась туга (Вовчок, І, 1955, 290);

Комуністична партія любовно ростила і виховувала його [комсомол], дбайливо спрямовувала енергію молодості на будівництво.. соціалістичного суспільства (Рад. Укр., 2.III 4957, 1);

*Образно. Азіатська ніч дбайливо присипляла падь між горбами надбайкальського узгір’я (Трубл., І, 1955, 80).