1. Словник української мови в 11 томах

дбайливість

ДБАЙЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до дбайли́вий.

І моя дрібна особа бувала предметом його [батька] дбайливості (Фр., IV, 1950, 190);

Скрізь Турбай бачив зразковий порядок, чистоту й розумну дбайливість (Руд., Остання шабля, 1959, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дбайливість — дбайли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дбайливість — [дбайлив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. дбайливість — -вості, ж. Абстр. ім. до дбайливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дбайливість — СТАРА́ННЯ (уважне, чесне ставлення до роботи, справи), РЕТЕ́ЛЬНІСТЬ, СТАРА́ННІСТЬ, СУМЛІ́ННІСТЬ, ДОБРОСО́ВІСНІСТЬ, СО́ВІСНІСТЬ, ДБАЙЛИ́ВІСТЬ. Словник синонімів української мови
  5. дбайливість — Дбайли́вість, -вости, -вості, -вістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)