дбайний
ДБА́ЙНИЙ, а, е, діал. Дбайливий.
[Круста:] Яке то щастя мати жінку дбайну! (Л. Укр., II, 1951, 392).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дбайний — -а, -е, діал. Дбайливий. Великий тлумачний словник сучасної мови