дбати

ДБА́ТИ, дба́ю, дба́єш, недок.

1. про кого — що, за кого — що, неперех. Виявляти старання, турботу.

Комуністична партія безустанно дбає про задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб трудящих (П’ятдесят років КПРС, 1953, 24);

[Кузь:] Ленін — це така людина, що про всіх бідних дні і ночі він думає та дбає (Тич., І, 1957, 260);

— Божа тварина любить, щоб дбали за неї (Коцюб., II, 1955, 51);

// без додатка, розм. Клопотатися, піклуватися.

Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку (Л. Укр., І, 1951, 60).

2. перех., розм. Старанно готувати, виготовляти, заготовляти.

Тільки я вже, панібрате, Дбаю не такі Бідним людям на одежу Смухи та нитки (Щог., Поезії, 1958, 114);

Рибалка рибку дбав і у мішках носив (Гл., Вибр., 1957, 148).

◊ Рушники́ (скри́ню) дба́ти — готуватися заміж.

А дівчата лицялися і рушники дбали (Шевч., І, 1951, 232);

Скриню ще рано дбати, дівчата засміють (Горд., II, 1959, 32).

3. неперех., розм. Працювати, заробляти.

Як дбаєш, так і маєш (Номис, 1864, № 193);

— Бач, вони, у батька живучи, не собі дбали! (Мирний, III, 1954, 328);

Вона дівчина бідна, але завжди вбирається краще від господарських дочок, бо їй дбати нема на кого (Л. Укр., III, 1952, 478).

◊ На подзві́н не дба́ти — ні про що не турбуватися.

Коло огню старий циган З люлькою куняє. Позирає на приблуду Й на подзвін не дбає (Шевч., І, 1951, 364);

Не дба́ти на що, ні про що — не звертати уваги, не зважати на що-небудь, не турбуватися про щось.

Мудра голова не дбає на лихі слова (Укр. присл.., 1955, 89);

Він ішов, .. ні про що не дбаючи, аж поки не дійшов до робітницької варти (Фр., V, 1951, 433).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me