дверний

ДВЕРНИ́Й, а́, е́. Прикм. до две́рі.

Хтось із школярів витяг з-під парти якогось патика й засунув за дверну клямку (Вас., II, 1959, 90);

Вона востаннє у дверне дзеркало глянула на себе (Головко, І, 1957, 457).