1. Словник української мови в 11 томах

двобарвний

ДВОБА́РВНИЙ, а, е. Який має у своєму забарвленні два кольори.

Подорожній приписував це [успіх] своїй двобарвній афіші (Мур., Свіже повітря.., 1962, 180);

// Складений з двох частин різного кольору.

Везувій наче викинув в море двобарвний прапор: блакитний з рожевим (Коцюб., II, 1955, 295).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двобарвний — двоба́рвний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. двобарвний — -а, -е. Який має у своєму забарвленні два кольори. || Складений з двох частин різного кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двобарвний — Двоба́рвний і двоба́рвий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)