двоколка
ДВОКО́ЛКА, и, ж. Візок на двох колесах; біда ( див. біда́²).
Серед повозок багато санітарних двоколок і просто селянських возів з пораненими (Головко, Літа.., 1956, 3);
Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Довж., Зач. Десна, 1957, 332).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двоколка — двоко́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- двоколка — -и, ж. Візок на двох колесах; біда (див. біда II). Великий тлумачний словник сучасної мови
- двоколка — Бідарка, біда, каруца, дів. кабріолет, кеб, таратайка Словник чужослів Павло Штепа
- двоколка — 2-колісний однокінний відкритий екіпаж з високими колесами; використовувався у XIX і XX ст. Універсальний словник-енциклопедія
- двоколка — ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М. Словник синонімів української мови