1. Словник української мови в 11 томах

двоколірний

ДВОКО́ЛІРНИЙ, а, е. Який має у своєму забарвленні два кольори; складений з двох частин різного кольору; двобарвний.

Він байдуже спостерігав, як по сірому екрану гасають довгоногі ляльки в трусах і двоколірних майках (Загреб., День.., 1964, 312);

Двері рипнули, і з-поза них вистромилась двоколірна голова професорового сторожа (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 190).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двоколірний — двоко́лірний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. двоколірний — -а, -е. Який має у своєму забарвленні два кольори; складений з двох частин різного кольору; двобарвний. Великий тлумачний словник сучасної мови