дволітній

ДВОЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що дворі́чний.

Приголубили люди її, сиротину, дволітню Галинку… (Гонч., Вибр., 1959,187);

Вуса лишились сірі, з сивиною, товсті, гострі на кінцях, немов роги дволітнього бузівка (Збан., Єдина, 1959, 164).