1. Словник української мови в 11 томах

двомісний

ДВОМІ́СНИЙ, а, е. Зробл. на два місця.

Ось їдальня з двомісним троном феодала та його дружини, з дошками на високих козлах замість столів (Моє життя в мист., 1955, 184);

Вперше на київському треку будуть проведені змагання на тандемах — двомісних велосипедах (Веч. Київ, З.Х 1957, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двомісний — двомі́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. двомісний — -а, -е. Зробл. на два місця. Великий тлумачний словник сучасної мови