двопільний
ДВОПІ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Прикм. до двопі́лля.
При двопільній системі орну землю поділяли на два поля, одно з них протягом відповідного часу засівали, тоді як друге відпочивало (Іст. СРСР, І, 8, 1957, 29);
В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства — вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двопільний — двопі́льний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- двопільний — -а, -е, заст. Прикм. до двопілля. Великий тлумачний словник сучасної мови