двопілля
ДВОПІ́ЛЛЯ, я, с., заст. Система обробітку орної землі, при якій щорічно засівається лише половина, а решта залишається під паром (на пар).
Трипілля, яке виникло в період древньої Русі, стає основною формою обробітку землі. Продовжували застосовуватися також переліг і двопілля (Іст. УРСР, І, 1953, 122).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двопілля — двопі́лля іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- двопілля — -я, с., заст. Система обробітку орної землі, за якої щорічно засівається лише половина її, а решта залишається під паром (на пар). Великий тлумачний словник сучасної мови
- двопілля — Землеробська система господарювання, базується на змінному почерговому використанні двох полів; одне засівають зерновими (ярими або озимими), а друге залишають облого; з часом замінена трипіллям. Універсальний словник-енциклопедія