дворищний

ДВО́РИЩНИЙ, а, е, іст. Стос. до дворища (у 3 знач.).

Селянські господарства на Україні [у XVI ст.] ділилися за майновим станом на ряд груп: дворищні, .. і ланові (Іст УРСР, І, 1953, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворищний — дво́рищний прикметник іст. Орфографічний словник української мови
  2. дворищний — -а, -е, іст. Стос. до дворища (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови