дворушницький
ДВОРУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. дворушникові, характерний для нього.
Пізніше стала для всіх ясною його дворушницька політика, і про нього почали говорити як про людину, що завжди плутається під ногами (Мик., II, 1957, 503);
// Який є дворушництвом.
Бакунін обманув Інтернаціонал, зберігши свій «Альянс» як таємну організацію в Інтернаціоналі для дворушницької боротьби проти Маркса та його прихильників (Нова іст., .1956, 215).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дворушницький — двору́шницький прикметник Орфографічний словник української мови
- дворушницький — -а, -е. Власт. дворушникові, характерний для нього. || Який є дворушництвом. Великий тлумачний словник сучасної мови