двояко

ДВОЯ́КО. Присл. до двоя́кий.

..сторонні люди, розбираючись в тому, що відбувається у них перед очима, можуть двояко ставитися до боротьби (Ленін, 19, 1950, 24);

На душі двояко. Сумно й хвилями радісно (Коб., III, 1956, 80).