двоєженець

ДВОЄЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто одружений одночасно з двома жінками.

— І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 133);

Художник-самоучка якраз у цей час викінчував центральний кадр [страшного суду]: хапкі до згуби, тоненькі чортенята вилами підпихали грішних двоєженців у киплячі казани (Ковінька, Кутя.., 1960, 8).