двоєчко
ДВО́ЄЧКО, невідм., числ. кільк., збірн. Пестл. до дво́є.
— От десь горе: ми ще самі, двоєчко нас, а то, борони боже, сім’я велика, діточки дрібні, пищать з голоду, а тут ні крихіточки (Коцюб., І, 1955, 94);
— Промов, серце, словечко, Як ми любилися двоєчко (Нар. лірика, 1956, 219).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двоєчко — дво́єчко числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- двоєчко — невідм., числ. кільк., збірн. Пестл. до двоє. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двоєчко — Дво́єчко, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двоєчко — Двоєчко чис. ум. отъ двойко. Промов, серце, словечко, як ми любилися двоєчко. Мог. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63. Словник української мови Грінченка