1. Словник української мови в 11 томах

двійнята

ДВІЙНЯ́ТА, ня́т, мн., ДВІЙНЯ́, і́, ж., розм.

1. Двоє одночасно народжених дітей у однієї жінки; близнята.

Сеї ночі.. Марія родила двійню! (Коцюб., III, 1956, 413).

2. Те саме, що двійни́к 3.

Збереглася й така назва, як двійнята або двійнятка — два невеликі горщики, з’єднані кільцеподібною ручкою в боках. У них.. носили страву на поле (Полт.-київський діалект.., 1954, 125).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двійнята — двійня́та множинний іменник, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. двійнята — -нят, мн., двійня, -і, ж., розм. 1》 Два плоди, що одночасно розвиваються в порожнині матки. || Двоє одночасно народжених дітей у однієї жінки; близнята. 2》 Те саме, що двійник 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двійнята — див. близнята Словник синонімів Вусика
  4. двійнята — Двійня́та, -ня́т, -ня́там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. двійнята — Двійнята, -нят с. мн. Двойни, близнецы. Словник української мови Грінченка