дебеліти
ДЕБЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм.
1. Ставати нерухомим; дубіти.
Що від людей за роботу дістанемо, тим і заносимося, а не раз, то й голодом дебеліємо (Фр., І, 1955, 370).
2. Ставати твердим, тужавим; шкарубнути.
Кругом куреня не видно нікого, тілько.. лежали сітки та геть одсторонь на вбитих у землю кілках дебелів невід (Мирний, І, 1954, 348).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дебеліти — Непорушно стояти або лежати; холонути (Ів.Фр.) [I] дебелі́ти: лежать или стоять неподвижно, застыть [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- дебеліти — дебелі́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дебеліти — -ію, -ієш, недок., розм. 1》 Ставати нерухомим; дубіти. 2》 Ставати твердим, тужавим; шкарубнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дебеліти — ШЕ́РХНУТИ (ставати шорстким), ШЕРША́ВІТИ, ШКАРУ́БНУТИ, ДЕБЕЛІ́ТИ розм.; ПРИШЕРХА́ТИ (трохи, з поверхні). Від спеки скручувалось прив'яле листя на деревах, шерхла земля (Л. Дмитерко); Шкарубне сорочка від солі (М. Словник синонімів української мови
- дебеліти — Дебеліти, -лію, -лієш гл. Дѣлаться дебелымъ, толстѣть. Словник української мови Грінченка