1. Словник української мови в 11 томах

девотка

ДЕВО́ТКА, и, ч. і ж., діал. Святенник, святенниця.

[Євгеній:] Ге, ге, до єзуїтів се брехати! Девоток сим лякать! (Фр., XI, 1952, 250);

То ж він [Мефістофель] — замучений уявою маньяк, — В гурті розпутників, поетів і кривляк Сидить з лицем диявола й девотки (Бажан, Вибр., 1940, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. девотка — Дево́тка: — надмірно побожна жінка, святенниця [XI] — святенниця, ханжа [3] Словник з творів Івана Франка
  2. девотка — -и, ч. і ж., зах. Святенник, святенниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. девотка — дево́тка (диво́тка) 1. людина, яка вдає набожну або доброчесну (ст) 2. ірон., знев. дивачка (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт