деклінація
ДЕКЛІНА́ЦІЯ, ї, ж.
1. фіз. Відхилення магнітної стрілки від меридіана.
2. грам., заст. Відмінювання частин мови;
// Відміна.
— Це слово латинське четвертої деклінації, ..тим-то треба казати фрукт, а не фрукта (Н.-Лев., III, 1956, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деклінація — Декліна́ція: — відмінювання за відмінками [37] — відхилення; дієвідміна [21] Словник з творів Івана Франка
- деклінація — декліна́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- деклінація — -ї, ж. 1》 фіз. Відхилення магнітної стрілки від меридіана. 2》 грам., заст. Відмінювання частин мови. || Відміна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- деклінація — див. девіяція Словник чужослів Павло Штепа
- деклінація — декліна́ція (від лат. declinatio – відхилення) відхилення магнітної стрілки від географічного меридіана. Словник іншомовних слів Мельничука
- деклінація — ВІДМІ́НА (група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень), ДЕКЛІНА́ЦІЯ заст. В українській мові розрізняють чотири відміни іменників (з посібника); Це слово (фрукт) латинське четвертої деклінації (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
- деклінація — Декліна́ція, -ції, -цією (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)