1. Словник української мови в 11 томах

декольте

ДЕКОЛЬТЕ́, невідм., с.

1. Виріз у верхній частині жіночого одягу.

Вона одвернулася до вікна і щось вийняла з вузького декольте (Кучер, Прощай.., 1957, 161);

Рум’янець обпік Олі шию, розлився по трикутнику декольте й обличчі (Вільде, Сестри.., 1958, 526).

2. у знач. прикм. Декольтований.

— Тобі, Насте, треба шити сукню декольте… (Н.-Лев., III, 1956, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декольте — декольте́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. декольте — невідм., с. 1》 Виріз у верхній частині жіночого одягу. 2》 у знач. прикм. Декольтований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. декольте — Гологруди Словник чужослів Павло Штепа
  4. декольте — декольте́ (франц. decollete) глибокий виріз біля шиї у жіночому платті. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. декольте — ВИ́РІЗ (виїмка для голови, шиї на одягу), ВИ́КОТ, ПА́ЗУХА (в сорочці); ДЕКОЛЬТЕ́ (в жіночому одязі). Він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови (О. Словник синонімів української мови
  6. декольте — Декольте́ (фр.), не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)