демонічний

ДЕМОНІ́ЧНИЙ, а, е. Власт. демону; злий.

Очі змія блискають таким злорадним, демонічним огнем, такою певністю своєї сили, що мимоволі мороз пробігає по тілі (Фр., VIII, 1952, 328);

— Я мушу, поки поверну, тут ще щось демонічне, щоб не сказати «чортове», побачити або почути (Коб., III, 1956, 245);

// перен. Власт. людині з сильним, вольовим характером.

— У твоїх очах є щось демонічне і привабливе для жінок (Тют., Вир, 1960, 213).