1. Словник української мови в 11 томах

деренчало

ДЕРЕНЧА́ЛО, а, с., розм. Іграшка з рухомим пристроєм (механізмом), обертання якого супроводиться деренчанням.

Василько ще не вмів читати і випросив газету для нового змія, якого він надумав тепер зробити з двома деренчалами (Панч, Гарні хлопці, 1959, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деренчало — деренча́ло іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. деренчало — -а, с., розм. Іграшка з рухомим пристроєм (механізмом), обертання якого супроводиться деренчанням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. деренчало — ТРІ́СКАЧКА (знаряддя для утворення тріску, шуму), ТОРО́ХКАЛО розм., ТРЯ́СКАЛО розм., ТРА́СКАЛО діал.; ДЕРЕНЧА́ЛО розм. (іграшка). Особливу увагу приділяли хлопці тріскачкам, домагаючись, щоб вони торохтіли, як справжні кулемети (І. Словник синонімів української мови