деренчання
ДЕРЕНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. деренча́ти і звуки, утворювані цією дією.
А навкруги такий достиглий спокій, Така дорідна лагода в усьому, Що деренчання косарок нагірних І цокотіння кованих безтарок Лише увиразнюють безгоміння (Вирган, Квіт. береги, 1950, 112).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деренчання — деренча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- деренчання — -я, с. Дія за знач. деренчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- деренчання — див. звучання Словник синонімів Вусика
- деренчання — Деренча́ння, -ня с. Дребезжаніе. Словник української мови Грінченка