1. Словник української мови в 11 томах

державець

ДЕРЖА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.

1. Володар (що має права монарха).

[Орися:] Правом батька, силою державця чи владою рабовладільця [рабовласника] ви користуєтесь, що проганяєте мене? (Кроп., III, 1959, 86);

Не може бути у однім краю два державці (Фр., XVI, 1955, 18);

// перен., розм. Член уряду, державний діяч.

Кожне бачить, що радянська держава не хоче зла людям, а тільки добра, бо самі люди державців обирали,.. кохають і шанують їх (Ю. Янов., І, 1958, 570).

2. Той, хто користувався ранговими землями.

Існував термін «державці», який відбивав тимчасовий характер користування.. ранговими землями представниками козацької старшини (Іст. УРСР, І, 1953, 272);

— Нема гірших панів від тих клятих державців та шляхти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 359);

// Великий землевласник; поміщик.

Козацька старшина за коронного гетьмана, за старост, за державців.. руку тягла (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. державець — Держа́вець: — володар, тут: поміщик [17] — орендар маєтку [47] — орендар, посесор [46-2;46-1] — поміщик, власник [II] Словник з творів Івана Франка
  2. державець — держа́вець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. державець — Держа́вець. Власник. „Готель Централь“ дотепер належить до перворядних готелів, тому державець єго чванить ся і запевнює Вп. Гостям всяку вигоду, а дякуючи за дотеперішнє довіріє цілої Маси... Українська літературна мова на Буковині
  4. державець — Монарх, володар, самодержець, самовладець, суч. диктатор; ІСТ. землевласник, поміщик, дідич; СУЧ. член уряду, державний діяч. Словник синонімів Караванського
  5. державець — -вця, ч., заст. 1》 Володар (що мав права монарха). || перен., розм. Член уряду, державний діяч. 2》 Той, хто користувався ранговими землями. || Великий землевласник; поміщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. державець — державець, державця намісник, що управляв волостю, шляхтич Великого князівства Литовського, власник, орендар, поміщик, управитель Словник застарілих та маловживаних слів
  7. державець — Землевласник, місцевий феодал у Вел. князівстві Литовському, Речі Посполитій, Гетьманщині XV-XVIII ст.; д. були переважно шляхтичі та старшини, які отримували земельні угіддя в пожиттєве користування без права відчуження. Універсальний словник-енциклопедія
  8. державець — ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., ВЛА́ДНИК діал. Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І. Словник синонімів української мови
  9. державець — Державець, -вця м. Помѣщикъ; владѣтель. Хата, 135. Городова ж козацька старши́на за коронного гетьмана, за старост, за державців і їх намісників і орандарів руку тягла. К. ЧР. 10. Словник української мови Грінченка