1. Словник української мови в 11 томах

дерилюд

ДЕРИ́ЛЮД, а, ч., рідко. Те саме, що зди́рник.

[Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає (Коч., І, 1956, 447);

— Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (Стельмах, Хліб.., 1959, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерилюд — дери́люд іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. дерилюд — -а, ч., рідко. Те саме, що здирник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дерилюд — див. жорстокий; скупий Словник синонімів Вусика
  4. дерилюд — ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  5. дерилюд — Дерилюд, -да м. Обдиратель, грабитель. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка