деривація
ДЕРИВА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
1. Відведення води від головного русла річки в бік по каналу.
2. Відхилення артилерійських снарядів і куль нарізної зброї в польоті.
3. Творення похідних слів від слова-основи.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деривація — дерива́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- деривація — -ї, ж., спец. 1》 Відведення води від головного русла річки вбік каналом. Деривація сечі — створення умов для відтоку сечі. 2》 Відхилення артилерійських снарядів і куль нарізної зброї в польоті. 3》 Творення похідних слів від слова-основи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- деривація — Відхил, (мови) словотвір Словник чужослів Павло Штепа
- деривація — дерива́ція (лат. derivatio, від derivo – відводжу, утворюю) 1. Підведення води з водойми до гідроелектростанцій та інших об’єктів, а також відведення її з них (каналами, тунелями тощо). 2. Словотворення. Словник іншомовних слів Мельничука