деркотати
ДЕРКОТА́ТИ, о́че і ДЕРКОТІ́ТИ, оти́ть, недок. Підсил. до де́ркати.
Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі, висвистували овчарики, кигикали і квилили, літаючи, чайки (Стор., І, 1957, 334);
— Все було шиє [батько ] кожухи та свитки та б’є вовну на струні; все було деркотить струна в сінях од ранку до вечора (Н.-Лев., І, 1956, 55);
Аероплан тим часом уже деркотів над селом (Гончар, Таврія.., 1957, 502).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деркотати — деркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- деркотати — -оче і деркотіти, -отить, недок. Підсил. до деркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- деркотати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови