1. Словник української мови в 11 томах

дерчати

ДЕРЧА́ТИ, чи́ть, недок.

1. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах).

На пагорках витикалася зелена трава, .. у небі розсипали пісні жайворонки, в очеретах дерчали деркачі (Панч, III, 1956, 303).

2. Те саме, що деренча́ти.

Маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав і разом дерчав, неначе хто стукав молотком по розбитій посудині, стягнутій дротом (Н.-Лев., III, 1956, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерчати — дерча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дерчати — -чить, недок. 1》 Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах). 2》 Те саме, що деренчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дерчати — див. звучати Словник синонімів Вусика
  4. дерчати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. дерчати — Дерча́ти, дерчу́, дерчи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дерчати — Дерчати, -чу, -чиш гл. Дребезжать, трещать. Харьк. Словник української мови Грінченка