1. Словник синонімів української мови

дерчати

ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм., ДЖЕРКОТА́ТИ (ДЖЕРКОТІ́ТИ) розм., ДИ́РКАТИ діал. В ранковій тиші з боку колодязя деренчало залізне колесо дворамного насоса (М. Томчаній); Ці дурноверхі птиці (сороки) скрипіли, дирчали й стрекотіли з такою силою, що їх було чути аж з третьої дачі (В. Винниченко); Вибравшись на твердіше, він (мотоцикл) знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетіти в повітря (О. Гончар); Колеса деркотіли, аж ніби кричали (І. Нечуй-Левицький); Як розбитий горнець, то завше деренькоче (Словник Б. Грінченка); Панотець.. хріп, аж вікна дренчали (А. Свидницький); Тихенько, по-джмелиному, джерґотів дріт (В. Козаченко); Цокають сокири, джеркотять пилки (А. Шиян); По широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (А. Головко). — Пор. бряжча́ти, 1. дзвені́ти.

ДЕ́РКАТИ (видавати різкі звуки, схожі на деренчання — про деяких птахів, комах), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЧА́ТИ розм., ДРА́ТИ діал. Десь обік в трощах деркає деркач (І. Франко); В очеретах дерчали деркачі (П. Панч); Дирчав сухим горлом деркач (М. Коцюбинський); Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі (О. Стороженко); Тихо, не сюрчать коники, не деренчать усякі кузьки (Панас Мирний); Деркачі деруть у траві (Г. Хоткевич). — Пор. скрекота́ти, 2. спва́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерчати — дерча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дерчати — -чить, недок. 1》 Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах). 2》 Те саме, що деренчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дерчати — див. звучати Словник синонімів Вусика
  4. дерчати — Дерча́ти, дерчу́, дерчи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дерчати — ДЕРЧА́ТИ, чи́ть, недок. 1. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах). На пагорках витикалася зелена трава, .. у небі розсипали пісні жайворонки, в очеретах дерчали деркачі (Панч, III, 1956, 303). Словник української мови в 11 томах
  6. дерчати — Дерчати, -чу, -чиш гл. Дребезжать, трещать. Харьк. Словник української мови Грінченка