десяцький

ДЕСЯ́ЦЬКИЙ, кого, ч., іст.

1. У дореволюційній Росії — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали селяни.

Десяцький став приказувати: — Глядіть же мені, збирайте зараз по селу курей та яєць.., щоб усього було доволі (Кв.-Осн., II, 1956, 262);

Громада в волості обрала Карпа за десяцького (Н.-Лев., II, 1956, 366);

Десяцькі ходили по дворах, зганяли [людей] на сходку (Ю. Янов., І, 1958, 53).

2. На Запорізькій Січі — ватажок нижчої військової одиниці — десятки.