детермінізм

ДЕТЕРМІНІ́ЗМ, у, ч. Матеріалістичне вчення про загальну причинну зумовленість явищ природи, суспільства й мислення.

І. П. Павлов дивився на діяльність великих півкуль головного мозку не тільки з погляду механізму їх діяльності, а значно глибше і виходив з матеріалістичних основ детермінізму (Шк. гігієна, 1954, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

детермінізм — детерміні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
детермінізм — -у, ч. Матеріалістичне вчення про загальну причинну зумовленість явищ природи, суспільства й мислення. Великий тлумачний словник сучасної мови
детермінізм — детерміні́зм (від лат. determino – обмежую, визначаю) філософський принцип, що стверджує причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства й мислення. Протилежне – індетермінізм. Словник іншомовних слів Мельничука
детермінізм — Філософський погляд, згідно з яким кожне явище є одночасно і неухильно визначеним сукупністю умов, в яких воно виступає; також твердження, що явища підлягають певним закономірностям (напр., причинним), всезагальним законам розвитку; протилежність індетермінізму. Універсальний словник-енциклопедія
детермінізм — ДЕТЕРМІНІЗМ (від лат. determine — визначаю, обмежую) — філософське вчення про визначений (не довільний) характер буття явищ; теорія відносин опосередкування, завдяки яким продукуються речі і явища, визначається їхня природа і способи існування. Філософський енциклопедичний словник
детермінізм — Детерміні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
детермінізм — рос. детерминизм (від латин. determinare — визначати) — постановка, розв'язання економічних завдань, коли їх умови формулюються з повною визначеністю, без урахування випадкових факторів. Eкономічна енциклопедія