1. Словник української мови в 11 томах

дефіцитний

ДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який призводить до дефіциту (у 1 знач.); збитковий.

2. Якого не вистачає, бракує.

При вирощуванні дефіцитних сортів еліти застосовуються способи прискореного розмноження (Картопля, 1957, 167);

Професія машиніста по південних економіях вважалася досить дефіцитною (Гончар, Таврія.., 1957, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дефіцитний — дефіци́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дефіцитний — -а, -е. 1》 Який призводить до дефіциту (у 1 знач.); збитковий. 2》 Якого не вистачає, бракує. Дефіцитні товари. Дефіцитна економіка — економіка, в якій спостерігається хронічний дефіцит товарів у торговельній мережі. Дефіцитне фінансування — фінансування економіки, яке перевищує бюджетні можливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дефіцитний — дефіци́тний (від дефіцит) 1. Наявний, але в недостатній кількості, або дорогий. 2. Збитковий. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. дефіцитний — НЕВИ́ГІДНИЙ (який не виправдовує матеріальних чи інших затрат, не приносить вигоди, користі), БЕЗВИ́ГІДНИЙ рідше, НЕПРИБУТКО́ВИЙ, БЕЗПРИБУТКО́ВИЙ, БЕЗДОХІ́ДНИЙ (БЕЗДОХО́ДНИЙ), НЕРЕНТА́БЕЛЬНИЙ, ЗБИТКО́ВИЙ... Словник синонімів української мови
  5. дефіцитний — Дефіци́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)