1. Словник української мови в 11 томах

джерело

ДЖЕРЕЛО́, а́, с.

1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі.

В місцях, де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви, підземні води виходять на поверхню і утворюють джерела або природні криниці (Курс заг. геол., 1947, 126);

З-під коріння липи било джерело погожої води (Фр., VI, 1951, 33);

*Образно. Біля джерел молочних рік, що починаються на сотнях і тисячах молочно-товарних ферм наших колгоспів та радгоспів, стоїть багато людей (Рад. Укр., 29.ХІ 1960, 1);

*У порівн. Забурчало по селу, мов у джерелі: «Як то можна!.. щоб вільна козачка за кріпака оддавалась!» (Вовчок, І, 1955, 22).

◊ Би́ти джерело́м — активно, бурхливо виявлятися.

Народна ініціатива, що джерелом б’в у наших колгоспників, подолає всі труднощі (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29).

2. чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало.

Єдине, — але зате і непереможне, — джерело сили робітничого руху, це-— свідомість робітників і широта їх боротьби (Ленін, 20, 1950, 333);

Соціалізм назавжди покінчив з пануванням приватної власності на засоби виробництва, цим джерелом розколу суспільства на ворогуючі класи (Програма КПРС, 1961, 12);

// Про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь.

Про сю річ [справи видавництва] .. я хотіла б знати дещо докладніше з місцевих джерел (Л. Укр., V, 1956, 98);

Поява чужої людини була не тільки приємною зустріччю: це було єдине джерело новин (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).

3. спец. Писемна пам’ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження.

Давні джерела завжди змішували кіммерійців з скіфами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джерело — (те, що починає, на чому базуються) перен. основа, мн. початки. Словник синонімів Полюги
  2. Джерело — Дже́рело іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. джерело — Криничка, криниченька, криниця, р. живець, (б'ючке) водограй, водобій; (сили) П. корінь, початок, колиска, зародок; (правди) світоч; джерельце. Словник синонімів Караванського
  4. джерело — [джеиреило] -ла, м. (на) -л'і, мн. -ела, -ел два джеиреила Орфоепічний словник української мови
  5. джерело — Источник — source — *Quelle – природний вихід підземних вод на земну поверхню. Розрізняють Д. постійні, сезонні, тимчасові, прісні, мінералізовані, солоні, гарячі і холодні. Часто Д. — центр, з якого рідина витікає по радіусах безперервно й однаково у всіх напрямах. Гірничий енциклопедичний словник
  6. джерело — -а, с. 1》 Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. Бити джерелом — активно, бурхливо виявлятися. 2》 чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. джерело — I бурчак, бурчачок, вирун, вирунець, джерельце, живограй, животік, родень II див. струмок Словник синонімів Вусика
  8. джерело — Природний, самочинний сконцентрований витік підземної води на поверхню землі; виникає під впливом сили тяжіння або гідростатичного тиску; д. може бути постійним або періодичним (напр., гейзери), прісним або мінералізованим, холодним, нормальним (звичайним) чи теплим (термальним). Універсальний словник-енциклопедія
  9. джерело — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови
  10. джерело — ДЖЕРЕЛО́ (потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі), КЛЮЧ рідше, КРИНИ́ЧКА, КРИНИ́ЦЯ рідше, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал., КРИНИЧОВИ́НА діал., ЧУР діал., ЧУ́РКАЛО діал., НОРА́ діал., ЖИВЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
  11. джерело — Джерело́, -ла́, -лу́; джере́ла, джере́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. джерело — Джерело, -ла с. 1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. Св. П. І. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. Словник української мови Грінченка