1. Словник синонімів української мови

джерело

ДЖЕРЕЛО́ (потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі), КЛЮЧ рідше, КРИНИ́ЧКА, КРИНИ́ЦЯ рідше, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал., КРИНИЧОВИ́НА діал., ЧУР діал., ЧУ́РКАЛО діал., НОРА́ діал., ЖИВЕ́ЦЬ діал. З-під коріння липи било джерело погожої води (І. Франко); Ключ прозоро б'є з-під косогору, І рине, і дробиться по піску (М. Рильський); Під скелею блищала у кам'яному жолобку криничка (І. Нечуй-Левицький); Між коренем пробилася Глибока криниця; Дзюрчить з неї.. Холодна водиця (Я. Щоголів); Липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими над холодною криничовиною (Марко Вовчок); Коло неї чур Студеної води, як срібнесенький шнур (Ю. Федькович); Олекса пішов шукати чуркала, щоб обмити (рану) (Г. Хоткевич); В норах вода чистесенька, В цю я ся дивила (Ю. Федькович).

ДЖЕРЕЛО́ (те, що дає початок чомусь, звідки постає, на чому ґрунтується щось), ОСНО́ВА, ПОЧА́ТКИ, ОСЕРЕ́ДОК рідше, ЗА́РОДОК рідше, НАЧА́ЛО (НАЧА́ЛА) книжн. Професіональні поети, навіть такі новатори, як Маяковський та Тичина, широко черпають із джерел традицій (М. Рильський); Микола Костомаров у своїй праці про слов'янську міфологію висловлює здогад, що Лада символізувала собою природу, життєву основу (О. Воропай); Приїздив (чернець) в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжати, і сам виясняв Єремії початки православної віри (І. Нечуй-Левицький); Ся пісня.. уводить нас в осередок бажань та симпатій тодішніх освічених русинів (І. Франко); Колись зібрались дикуни на лови чи зійшлись Нежданим ворогам рішучу одсіч дати: Держави зародку повинні ми шукати У цьому (переклад М. Рильського); Слово наше рідне! Ти сьогодні зазвучало як початок, як начало (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джерело — (те, що починає, на чому базуються) перен. основа, мн. початки. Словник синонімів Полюги
  2. Джерело — Дже́рело іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. джерело — Криничка, криниченька, криниця, р. живець, (б'ючке) водограй, водобій; (сили) П. корінь, початок, колиска, зародок; (правди) світоч; джерельце. Словник синонімів Караванського
  4. джерело — [джеиреило] -ла, м. (на) -л'і, мн. -ела, -ел два джеиреила Орфоепічний словник української мови
  5. джерело — Источник — source — *Quelle – природний вихід підземних вод на земну поверхню. Розрізняють Д. постійні, сезонні, тимчасові, прісні, мінералізовані, солоні, гарячі і холодні. Часто Д. — центр, з якого рідина витікає по радіусах безперервно й однаково у всіх напрямах. Гірничий енциклопедичний словник
  6. джерело — -а, с. 1》 Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. Бити джерелом — активно, бурхливо виявлятися. 2》 чого, перен. Те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. джерело — I бурчак, бурчачок, вирун, вирунець, джерельце, живограй, животік, родень II див. струмок Словник синонімів Вусика
  8. джерело — Природний, самочинний сконцентрований витік підземної води на поверхню землі; виникає під впливом сили тяжіння або гідростатичного тиску; д. може бути постійним або періодичним (напр., гейзери), прісним або мінералізованим, холодним, нормальним (звичайним) чи теплим (термальним). Універсальний словник-енциклопедія
  9. джерело — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови
  10. джерело — Джерело́, -ла́, -лу́; джере́ла, джере́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. джерело — ДЖЕРЕЛО́, а́, с. 1. Потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі. В місцях, де долини рік або балок прорізають водовмісні верстви, підземні води виходять на поверхню і утворюють джерела або природні криниці (Курс заг. геол. Словник української мови в 11 томах
  12. джерело — Джерело, -ла с. 1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. Св. П. І. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. Словник української мови Грінченка