джеркотати

ДЖЕРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ДЖЕРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Те саме, що деренча́ти.

Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки (Шиян, Баланда, 1957, 217);

Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Янов., II, 1958, 365);

// Цвірінькати, щебетати, цвірчати, сюрчати (про птахів і комах).

Кругом тебе усе живе, усе дише, джеркотить, висвистує (Стор., І, 1957, 333);

Буде лист на клені в сонячній крові, коники зелені джеркотять в траві (Сос., Так ніхто.., 1960, 82).

2. Говорити швидко, нерозбірливо або незрозуміло.

Все тямлять [пани], джеркотять, як гуси, по-німецьки (Греб., І, 1957, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джеркотати — джеркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. джеркотати — -очу, -очеш і джеркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Те саме, що деренчати. || Цвірінькати, щебетати, цвірчати, сюрчати (про птахів і комах). 2》 Говорити швидко, нерозбірливо або незрозуміло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. джеркотати — див. говорити; лити; щебетати Словник синонімів Вусика
  4. джеркотати — ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови